Вагітність




ЛІКУВАННЯ УЛЬТРАЗВУКОМ

Характеристика ультразвуку. Для лікування викорис­товують механічні коливання пружного середовища, котрі не відчуваються на слух, і частотою, вищою за 16 кГц. У фізіотерапії переважно використовують діапазон від 800 до 3000 кГц.

Маючи властивості звуку і світла, ультразвукові хвилі поширюються в тканинах переважно поздовжньо в на­прямку ультразвукового пучка. Відбувається процес попе­ремінних стискань і розріджень речовини. Цей процес становить один цикл коливань, а їх кількість за 1 с —ча­стоту коливань у герцах.

В ультразвуковому полі в напрямку біжучих хвиль чергування зон стискання і розрідження речовини вик­ликає змінний акустичний тиск, амплітуда якого залежить від інтенсивності коливань. Із цим пов'язана одна з ланок механізму дії ультразвуку: перехід розчинів і речовин че­рез біологічні мембрани.

Під час поширення ультразвуку в неоднорідному сере­довищі частина енергії відбивається, а інша переходить у наступне середовище. Відбивання ультразвуку залежить від величини акустичного опору середовищ, кута падіння і частоти коливань хвиль.

За умови незначної відмінності акустичного опору се­редовищ у зоні дії відбивання ультразвуку на межі цих середовищ незначне. Якщо є велика різниця акустичного опору, то падаюча хвиля повністю відбивається від межі середовищ. Так,'на межі повітря і біологічних тканин уль­тразвук відбивається на 99,7%. Цим продиктована основ­на умова методики ультразвукової терапії — щільний кон­такт аплікатора з ділянкою тіла, на яку впливають. З цією метою використовують так звані контактні середовища воду, вазелінову, рослинну олію, гліцерин, мазі, які на­носять на зону дії. Оскільки акустичні властивості цих середовищ і біологічних тканин подібні між собою, відби­вання ультразвукових хвиль незначне у межах від 0,1 До 1%.

Відбивання ультразвукових хвиль залежить і від кута їх падіння на зону дії. У разі збільшення кута падіння ко­ефіцієнт відбивання зростає. Чим більше кут падіння відхиляється від перпендикуляра, проведеного до поверхні середовища, тим більший коефіцієнт відбивання. Він мо­же стати таким, за якого поширення ультразвуку по­вністю припиняється. Саме тому найліпшою передумовою

Передачі енергії тканинам є накладання випромінювача до шкіри всією його поверхнею.

Тканини поглинають ультразвук нерівномірно. Слабке поглинання відбувається в підшкірній жировій клітковині, більше в м'язах, нервах і особливо в кістках. ІТканини, що виконують функцію опори, і тканини, що отримують і пе­редають механічне напруження, мають вищі значення по­глинання, ніж тканини паренхіматозних органів. Ко­ефіцієнт поглинання ультразвуку для кісткової тканини у 12—15 разів вищий, ніж для м'язової тканини. Глибина проникнення ультразвуку у кістку мінімальна і становить близько 0,3 см. Максимально енергія ультразвуку погли­нається на межі поділу різних тканин: шкіра — підшкірна жирова клітковина, фасція—м'яз, окістя — кістка. При патологічних процесах поглинання ультразвуку зміню­ється. Якщо патологічний процес супроводжується на­бряком тканин, то коефіцієнт поглинання ультразвуко­вих хвиль зменшується. Інфільтрація тканин клітинними елементами веде до підвищення коефіцієнта поглинання.

Вважається, що в умовах цілісного організму ультра­звук частотою 800—1000 кГц поширюється на глибину 5—6 см, а частотою 2500—3000 кГц — на 1,5—2 см. Оскільки амплітуда ультразвукових коливань поступово зменшується, то для оцінки глибини їх проникнення кори­стуються величиною напівпоглинаючого шару. Вона вка­зує, на якій глибині інтенсивність коливань унаслідок по­глинання тканинами зменшується вдвоє. Величина на­півпоглинаючого шару тим менша, чим більша в'язкість тканини і чим вища частота коливань. Так, при частоті 800 кГц величина цього шару для м'яких тканин жирова і м'язова дорівнює 4,9 см, а при частоті — 2400 кГц — 1,5 см. З урахуванням цього для лікування хвороб внутрішніх органів використовують частоту 880 кГц, а в дерматологічній практиці частіше застосовують ультра­звук із частотою коливань 2000—3000 кГц. І Основними дозиметричними параметрами ультразву­кової терапії є потужність, інтенсивність, режим і три­валість дії.-'Потужність — це кількість енергії, що випромі­нюється всією поверхнею ультразвукової головки. У фізіо­терапії частіше послуговуються поняттям інтенсивність. Інтенсивність — це кількість ультразвукової енергії, що проходить через 1 см2 площі випромінювача протя-гдм 1 с. Вона представлена у ватах на 1 см2 Вт/см2. Утвердився поділ інтенсивності ультразвуку на малу 0,05—0,4 Вт/см2, середню 0,6—0,8 Вт/см2 і велику 1,0—1,2 Вт/см2.

І Режим генерації ультразвуку може бути постійним неперервний ультразвук і імпульсним, коли коливання подаються окремими імпульсами з інтервалами імпульс­ний ультразвук. При цьому частота імпульсів дорівнює 50 Гц, тривалість— 10,4 і 2 мс, а скважність відношення тривалості всього періоду до тривалості проходження імпульсу відповідно дорівнює 2,5 і 10. В імпульсному ре­жимі при одній і тій самій інтенсивності коливань за один і той самий проміжок часу енергії випромінюється в се­редньому менше, ніж при неперервному.

У механізмі ції ультразвуку на організм головне зна­чення мають механічний, тепловий і фізико-хімічний фак­тори. Механічний фактор, який спричиняється змінним акустичним тиском, виявляється своєрідним мікромаса-жем на клітинному і субклітинному рівнях. При цьому відбувається підвищення проникності клітинних мембран, гістогематичних бар'єрів та посилення проникнення речо­вин через шкіру; має значення і деполімеризуюча дія уль­тразвуку на гіалуронову кислоту. Виникає активація елек­трокінетичних електрокапілярних явищ, що спостерігаю­ться на межі середовищ з різним акустичним опором і мають велике значення при фонофорезі. З'являються аку­стичні мікропотоки в протоплазмі, переміщення внутрі­шньоклітинних включень, зміна їх просторового взаємо-положення, що викликає стимуляцію функції клітинних елементів і клітини в цілому.

Тепловий фактор ультразвуку пов'язаний із поглинан­ням енергії ультразвукових хвиль і перетворенням її в тепло. Раніше у разі використання великих інтенсивностей ультразвуку спостерігали значне підвищення температури тканин, і тому цей фактор вважали найважливішим у ме­ханізмі дії ультразвуку. При використанні невеликих інтенсивностей і лабільної методики впливу значного підвищення температури тканин не спостерігається. Нині, не заперечуючи значення теплового фактора, за ним не визначають головного значення. Наслідком теплової дії ультразвуку можна вважати зміну дифузних процесів, швидкості біохімічних реакцій, виникнення температурних градієнтів, що врешті-решт проявляється в життєдіяль­ності озвучених тканин.

Фізико-хімічний фактор ультразвуку виявляється зміною біохімічних реакцій і біофізичних процесів; у гене-

Физико-химическое действие ультразвука связано с пространственной перестройкой внутриклеточньїх молекулярних комплексов. Повьішается активность ряда ферментов, интенсивность тканевьіх окисли-тельно-восстановительньїх процессов, увеличивается митотическая активность клеток, в тканях происходит образование биологически активних веществ — гепа-рина, гистамина, серотонина й др.

Механизм терапевтического действия ультразвука многообразен. Он складнвается из местньїх й общих реакций, реализуемьіх нейрорефлекторньїм й гумораль­ним путями. Зти реакций развиваются пофазно й отли-чаются длительньш последействием.-

При правильних дозировках ультразвук оказьюает болеутоляющее, рассасьшающее, противовоспалитель-ное, спазмолитическое, фибринолитическое действие. Под его воздействием ускоряются регенеративнне й репаративнне процессьі, повншается возбудимость нервно-мьішечного аппарата, усиливается проводи-мость импульсов по периферическому нервному волок­ну, активируется передача нервннх импульсов в сим-патических ганглиях, улучшается трофическая функция тканей.

Апарати. Для лікування ультразвуком використовують ультразвуковий терапевтичний портативний УТП-1-апа­рат мал. 82; ультразвуковий терапевтичний стаціонар­ний УТС-1-апарат; апарати для дерматологічної практики УТП-3, УТП-3 М та ультразвукові апарати вдосконаленої конструкції менших габаритних розмірів УТ-5, УЗТ-101 та ін. До всіх апаратів додаються різні комплекти апліка­торів.

Аппаратура

В настоящее время в физиотерапевтической прак-тике применяют несколько видов ультразвукових аппаратов: ультразвуковьіе терапевтические стацио-нарньїе УТС-1, УТС-1М й портативнне УТП-1, УТП-ЗМ, УЗ-Т5, УЗТ-101, УЗТ-102, УЗТ-103, УЗТ-104, УЗТ-31, ЛОР-1А, ЛОР-2, ЛОР-3.

Ультразвуковьіе аппаратьі серии УЗТ имеют раз-нообразньїе по форме й площади излучатели ИУТ —

Излучатель ультразвуковой терапевтический, приме-няемьіе в зависимости от предназначения. Из моделей зтой серии аппарат УЗТ-101 применяют для лечения заболеваний внутренних органов, костно-мьішечнои й нервной системьі, УЗТ-102 — для лечения стоматоло-гических заболеваний, УЗТ-103—для лечения уро-логических заболеваний, УЗТ-104 — для лечения глаз-ньіх заболеваний, УЗТ-31 — в гинекологии.

\ Техніка і методика проведення процедур. Періодично

Слід контролювати потужність ультразвуку вимірювачем потужності ВПУ-3. Положення пацієнта під час процеду­ри залежить від захворювання та ділянки, на яку спрямо­вується дія.

Розрізняють такі методики впливу ультразвуком: кон­тактну, коли вібратор безпосередньо торкається поверхні, та підводну. Кожну з них можна проводити з використан­ням рухомої лабільної або нерухомої стабільної ме­тодики.

Оскільки повітря створює перешкоду для поширення звукових коливань, то для хорошого їх проникнення при контактній методиці шкіру всієї ділянки впливу змащують' гліцерином з водою, вазеліновою або парафіновою олією.

У разі використання рухомої методики аплікатором спочатку виконують повільні погладжуючі лінійні рухи, а потім колові. Поверхня аплікатора має щільно прилягати до шкіри.

У разі застосування нерухомої методики аплікатор під час процедури перебуває весь час в одній ділянці. Три­валість та інтенсивність впливу мають бути меншими, ніж у разі застосування рухомої методики. Нерухомою мето­дикою користуються рідко, щоб уникнути перегрівання тканин та появи болю.

Використовуючи підводну методику, відповідну кінцівку та вібратор занурюють у ванночку з підігрітою до +32.4-36° С прісною водою така вода містить менше бульбашок газу. Вібратор установлюють нерухомо або переміщують його під водою вздовж ділянки впливу на відстані 1—2 см від неї |мал. 83.

^Вплив може бути прямий або непрямий. У першому випадку впливають безпосередньо на відповідні органи і тканини м'язи, суглоби тощо, в другому— на уражений орган через відповідні рефлекторні зони корінці спинного мозку та симпатичні вузли — сегментарний вплив.

Для дії на окремі ділянки тіла око, верхньощелепна пазуха, ніс тощо застосовують додаткові насадки, або тубуси, прикріплені до вібратора і наповнені водою.

Процедури ультразвуку виконують на обмежених ді­лянках тіла, що мають площу в середньому 150—200 см2. Якщо виникає необхідність впливу на велику поверхню, її поділяють на окремі поля, впливаючи по черзі на 2—3 по­ля.

Процедури дозують за інтенсивністю ультразвуку та їх тривалістю. Інтенсивність вимірюють у ватах на 1 см2 поверхні аплікатора Вт/см2. Слабкою зви­чайно вважають інтен­сивність 0,2—0,4 Вт/см2, середньою — 0,6 — 0,8 Вт/см2, сильною — 0,9—1,2 Вт/см2. Трива­лість ультразвукової процедури, як правило, залежить від площі по-

Ля: вона становить 5—17 хв, але не більше як 10—15 хв на всі поля. Процедури призначають через день, на курс 10—15 процедур. При стабільній методиці інтенсивність ультразвуку знижують до 0,05—0,02 Вт/см2, а тривалість процедури зменшують.

Після закінчення процедури з аплікатора видаляють контактну речовину, витирають його насухо і закріплюють на бічній стінці апарата.

Щоб уникнути інтенсивної теплової дії ультразвуку, особливо під час використання нерухомої методики, ульт­развук посилають окремими імпульсами через певні про­міжки часу імпульсний режим.

Великого поширення набуло застосування ультразвуку в поєднанні з деякими лікарськими речовинами у вигляді емульсії, що одночасно є контактним середовищем — уль-трафонофорез. У цих методиках замість вазелінової олії контактним середовищем можуть бути відповідні розчини та мазі гідрокортизон, преднізолон, анальгін, біцилін то­що. Дія ультразвуку посилюється фармакологічним впливом відповідного лікарського препарату.

Ультрафонофорез з гідрокортизоном застосовують у хворих із вираженим алергічним компонентом.

Залежно від загального стану організму, інтенсивності та характеру патологічного процесу ультразвук признача­ють щоденно, рідше — через день. Під час лікування уль­тразвуком слід утриматися від застосування рентгенора­діотерапії. Ультразвукові процедури можна поєднувати з лікувальною фізкультурою, а у вільні дні — з ваннами.

Враховуючи те, що післядія ультразвукових процедур є тривалою, не рекомендується повторювати курс проце­дур раніше ніж через 3—5 міс. Г

\Цоказання. Деформуючий артроз, міжхребцевий ос­теохондроз, радикуліт, плечелопатковий періартрит, хво­роба Бехтерєва, бурсит, контрактура Дюпюітрена почат­кова стадія, невралгія, неврит, травми суглобів, перифе­ричних нервів, рубці та спайки поверхневих і глибоких тканин, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки за винятком перфоруючих і кальозних виразок, астматичний бронхіт, нейродерміт, мастит, деякі гінеко­логічні та хвороби очей.

Протипоказання. Злоякісні пухлини, хвороби4 крові, схильність до кровотеч, вагітність, гіпертонічна хвороба III стадії, виражений атеросклероз, коронаросклероз, ар­теріальна гіпотонія, діенцефальний синдром, різко вира­жені психоневрози, захворювання центральної нервової

Системи, в тому числі порушення мозкового кровообігу, сифіліс, цукровий діабет, тромбоз, застій у венах таза.

Ультразвуком не слід діяти на ділянку голови, серця, виразку шлунка, яка кровоточить, вагітну маткуЛ

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИКИ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ

Дія на хворі суглоби. Процедуру призначають на ура­жений суглоб і на паравертебральні зони хребта. Хворий має перебувати у положенні сидячи мал. 84. Опроміню-вач переміщують коловими рухами в ділянці суглоба, п'яткової кістки,, підошовної поверхні стопи і т. д. Методи­ка лабільна. Контактним середовищем може бути вазелі­нова олія, анальгін або гідрокортизонова мазь. Режим безперервний. Інтенсивність ультразвуку в разі дії на ділянку плечового суглоба становить 0,2—0,4 Вт/см2, ліктьового суглоба і кисті — 0,2—0,6 Вт/см2, на коліно — 0,4—0,6 Вт/см2, на ділянку тазових кісток і стегна — 0,4—0,6 Вт/см2,- п'яткових кісток — 0,4—0,6—0,8 Вт/см2. Тривалість процедури 3—5 хв на кожну зону, щоденно або через день. На курс лікування 8—10—15 процедур. На дрібні суглоби можна діяти безпосередньо через воду мал. 85.

Дія на ділянку хребта мал. 86. Хворий може сидіти або лежати. Дія ультразвуком на паравертебральні зони виконується на 2—3 см вправо і вліво від остистих відростків хребта. Інтенсивність має бути 0,2—0,4 Вт/см2, тривалість процедури 3—5 хв на поле, якщо режим безпе­рервний, і 6—8 хв, якщо імпульсний.

Дія при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки мал. 87. Перед процедурою хворий випиває 1 — 2 склянки рідини кип'яченої води, чаю для витиснення газового міхура у верхні відділи шлунка. Діють ультра-

Звуком на епігастральну ділянку і паравертебральні на рівні Тп —Тпхп. Хворий лежить спочатку на спині, потім на животі. Режим роботи на епігастральну ділянку — без­перервний, паравертебрально — імпульсний: Контактним середовищем має бути вазелін або вазелінова олія. Інтен­сивність складає 0,2—0,4 Вт/см2. Методика лабільна. Тривалість процедури 3—5 хв на поле, 4—5 процедур про­водять через день, потім щоденно. На курс лікування 10— 12—15 процедур.

Ультрафонофорез гідрокортизону при хворобах статевих органів мал. 88. Шкіру проекції внутрішніх статевих ор­ганів змащують гідрокортизоновою маззю. Озвучування проводять коловими рухами головки ультразвукового опромінювача при інтенсивності 0,6—0,8 Вт/см2. Час про­цедур поступово збільшується від 5 до 10 хв. Сегментарне паравертебральне озвучування триває 3—5 хв при інтенсивності 0,2—0,4 Вт/см2. На курс лікування 15—20 процедур.

Лікування адено­ми простати мал. 89. Після випорож­нення кишок у пряму кишку через катетер уводять 2 мл олійної емульсії, в якій міс­титься 0,25 г 12,5% розчину оксипроге-

Стерону капронату. Ультразвукову головку розташовують над проекцією простати. Режим Імпульсний, інтенсив­ність 0,4 Вт/см2, тривалість 5—8 хв, щоденно. На курс 8—10 процедур.

Лікування псоріазу. Місце локалізації псоріатичних бляшок змащують гідрокортизоном і лабільно озвучують у безперервному режимі, інтенсивність 0,6—0,8 Вт/см2, тривалість 6—10 хв. За цей час озвучують 2—3 поля, за­лежно від зони ураження. Потім проводять паравертебра-льне озвучування відповідних вогнищу ураження сег­ментів спинного мозку: якщо псоріатичний процес лока­лізується на верхніх кінцівках, то діють на С||—Ои, на нижніх — на Ц—С Інтенсивність 0,2—0,4 Вт/см2, трива­лість 3—5 хв на поле. Контактне'середовище — вазеліно­ва олія в разі дії на сегменти спинного мозку. На курс лікування 10—15 процедур.

^У механізмі ції ультразвуку на організм головне зна­чення мають механічний, тепловий і фізико-хімічний фак­тори. Механічний фактор, який спричиняється змінним акустичним тиском, виявляється своєрідним мшромаса-жем на клітинному і субклітинному рівнях. При цьому відбувається підвищення проникності клітинних мембран, гістогематичних бар'єрів та посилення проникнення речо­вин через шкіру; має значення і деполімеризуюча дія уль­тразвуку на гіалуронову кислоту. Виникає активація елек­трокінетичних електрокапілярних явищ, що спостерігаю­ться на межі середовищ з різним акустичним опором і мають велике значення при фонофорезі. З'являються аку­стичні мікропотоки в протоплазмі, переміщення внутрі­шньоклітинних включень, зміна їх просторового взаємо-положення, що викликає стимуляцію функції клітинних елементів і клітини в цілому.

Тепловий фактор ультразвуку пов'язаний із поглинан­ням енергії ультразвукових хвиль і перетворенням її в тепло. Раніше у разі використання великих інтенсивностей ультразвуку спостерігали значне підвищення температури тканин, і тому цей фактор вважали найважливішим у ме­ханізмі дії ультразвуку. При використанні невеликих інтенсивностей і лабільної методики впливу значного підвищення температури тканин не спостерігається. Нині, не заперечуючи значення теплового фактора, за ним не визначають головного значення. Наслідком теплової дії ультразвуку можна вважати зміну дифузних процесів, швидкості біохімічних реакцій, виникнення температурних градієнтів, що врешті-решт проявляється в життєдіяль­ності озвучених тканин.

Фізико-хімічний фактор ультразвуку виявляється зміною біохімічних реакцій і біофізичних процесів; у гене-

Рації вільних радикалів, активації окисно-відновних про­цесів, утворенні біологічно активних речовин, зміні рН, підвищенні колоїдів клітини. Різні аспекти біологічної дії ультразвуку взаємопов'язані. Вплив ультразвукових ко­ливань на фізико-хімічні і біофізичні процеси тісно пере­плітається з механічним і тепловим компонентами його дії.